Українська Гельсінська група, створена 1976 р. для контролю за дотриманням прав людини, була розгромлена радянською владою: більшість її членів опинилися в таборах. У роки «перебудови» частину політв'язнів звільнили, і вони повернулися до активної діяльності.
7 липня 1988 р. колишні члени групи оприлюднили «Декларацію принципів» нової організації — Української Гельсінської спілки. Головою обрали Левка Лук'яненка, який тоді ще перебував на засланні. Серед лідерів були В'ячеслав Чорновіл, Михайло та Богдан Горині. Спілка видавала самвидав, організовувала мітинги й мала осередки в багатьох областях.
УГС стала однією з перших відкритих опозиційних організацій в УРСР і вимагала відновлення української державності. У 1990 р. на її основі створили Українську республіканську партію — одну з перших легальних некомуністичних партій в Україні.
Де історики не згодні
У літературі трапляються різні дати створення УГС: 7 липня 1988 р. (оприлюднення «Декларації принципів»), а також пізніші збори, на яких затвердили керівні органи. Історики по-різному оцінюють і роль спілки: одні вважають її першою опозиційною політичною силою в УРСР, інші — передусім правозахисною організацією.
Постаті
- Левко Лук'яненко