У 1970–1980-х рр. пияцтво в СРСР стало масовою проблемою: воно шкодило здоров'ю людей, спричиняло прогули й аварії на виробництві. Водночас продаж алкоголю приносив державі величезні прибутки.
7 травня 1985 р. ЦК КПРС ухвалив постанову «Про заходи щодо подолання пияцтва й алкоголізму», а згодом вийшли відповідні укази. Магазинам скоротили години продажу спиртного, ціни зросли, біля винних відділів вишикувалися довгі черги. Місцеві керівники, прагнучи відзвітувати про успіхи, нищили виноградники — в Україні це особливо помітно було в Криму, на Одещині й Закарпатті. Постраждали й винзаводи, а також унікальні сорти винограду.
Кампанія не подолала пияцтва: поширилися самогоноваріння, спекуляція й отруєння сурогатами. Держава втратила значну частину доходів, що поглибило фінансову кризу СРСР. Наприкінці 1980-х рр. обмеження поступово скасували, а сама кампанія стала прикладом того, як реформи «згори» без урахування реальності дають протилежний результат.
Де історики не згодні
Точні площі вирубаних виноградників і розмір бюджетних втрат у різних джерелах відрізняються, тому їх слід сприймати як оцінки. Щодо наслідків історики не одностайні: частина дослідників указує, що в роки кампанії зменшилася смертність і зросла народжуваність; інші наголошують, що вона посилила дефіцит, самогоноваріння й фінансову кризу СРСР.
Постаті
- Михайло Горбачов