Улітку 1988 р. письменники зі Спілки письменників України та діячі неформальних товариств почали обговорювати створення широкого громадського руху на підтримку «перебудови». Влада УРСР на чолі з Володимиром Щербицьким спершу намагалася цьому завадити, називаючи ініціаторів «націоналістами».
8–10 вересня 1989 р. в Києві відбувся установчий з'їзд Народного руху України за перебудову. Делегати представляли різні регіони й погляди — від реформаторів-комуністів до колишніх політв'язнів. Головою Руху обрали поета Івана Драча. Програма вимагала демократизації, економічної самостійності республіки, захисту української мови й культури, реальної державності України в оновленому союзі.
Рух швидко став масовою організацією й головною опозиційною силою в республіці. У 1990 р. його кандидати пройшли до Верховної Ради УРСР і утворили там демократичну меншість — Народну раду. У жовтні 1990 р. Рух висунув вимогу повної незалежності України, яку проголосили 24 серпня 1991 р.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють ранній Рух: одні наголошують, що спершу він підтримував «перебудову» й не вимагав виходу з СРСР, інші вважають, що ідея незалежності була в ньому від початку, але її не проголошували відкрито з обережності. Вимогу повної незалежності Рух офіційно ухвалив на другому з'їзді в жовтні 1990 р.
Постаті
- Іван Драч