Чорнобильська атомна електростанція поблизу міста Прип'ять була однією з найбільших в СРСР. Її реактори типу РБМК мали конструктивні недоліки, про які знали фахівці, але не персонал. У ніч на 26 квітня 1986 р. на 4-му енергоблоці проводили випробування.
О 1:23 під час експерименту реактор вийшов з-під контролю, і стався вибух, що зруйнував енергоблок. У повітря потрапила величезна кількість радіоактивних речовин. Пожежники й працівники станції гасили вогонь, не знаючи справжньої небезпеки, і багато з них отримали смертельні дози опромінення.
Влада намагалася приховати масштаби аварії. Прип'ять евакуювали лише 27 квітня, а коротке офіційне повідомлення з'явилося ввечері 28 квітня, коли про викид уже знали за кордоном. 1 травня в Києві, попри підвищений радіаційний фон, провели першотравневу демонстрацію з дітьми.
Навколо станції створили 30-кілометрову зону відчуження, звідки виселили мешканців десятків сіл. Наслідки аварії ліквідовували сотні тисяч людей з усього СРСР — так званих ліквідаторів. Над зруйнованим блоком спорудили захисне укриття — «саркофаг».
Катастрофа завдала величезної шкоди здоров'ю людей і довкіллю. Вона також стала політичним поворотом: брехня влади викликала обурення, сприяла розвитку «гласності», екологічного й національного руху в Україні.
Де історики не згодні
Оцінки кількості загиблих і постраждалих дуже різняться: від кількох десятків людей, що загинули від вибуху й гострої променевої хвороби, до тисяч і десятків тисяч смертей від довготривалих наслідків за різними моделями. Кількість ліквідаторів по СРСР зазвичай оцінюють у понад 600 тис. осіб, але дані неповні. Історики й фахівці також сперечаються про частку провини персоналу та конструктивних вад реактора РБМК.