Після хрещення Русі князю Володимиру потрібен був головний храм столиці. Кам'яних церков у Києві ще не було, тож для будівництва запросили майстрів із Візантії.
Церкву Богородиці звели на Старокиївській горі, поруч із князівським палацом. Її прикрашали мозаїки, фрески та мармур. Володимир віддав на утримання храму десяту частину («десятину») своїх прибутків — так церква отримала назву Десятинної. 996 р. її урочисто освятили. Тут поховали княгиню Анну та самого Володимира.
1240 р., під час облоги Києва військом хана Батия, Десятинна церква стала останнім притулком киян. Будівля не витримала й обвалилася.
Десятинна церква стала зразком для пізніших храмів Русі. Її фундаменти досліджували археологи, а в XIX ст. на цьому місці збудували нову церкву, яку знищили в 1920-х рр. Нині руїни давнього храму — пам'ятка історії.
Де історики не згодні
Літопис під 989 р. повідомляє про задум князя звести церкву, а під 996 р. — про її освячення; деякі дослідники вважають, що будівництво почалося дещо пізніше, близько 990–991 рр. Обставини руйнування 1240 р. відомі з літопису: під вагою людей, які шукали порятунку на склепіннях, будівля завалилася. Археологи не завжди однаково відтворюють первісний вигляд храму.
Постаті
- Володимир Святославич