Князь Володимир мав багато синів і роздав їм у правління різні землі. Чіткого порядку передачі київського престолу не існувало. 1015 р. Володимир помер, і між братами спалахнула боротьба за владу.
Київ захопив Святополк. Того ж року були вбиті його брати Борис і Гліб, а згодом і Святослав. Борис і Гліб не чинили опору, тож Церква згодом проголосила їх першими руськими святими.
Проти Святополка виступив новгородський князь Ярослав. 1016 р. він переміг під Любечем і зайняв Київ. Але 1018 р. Святополк повернувся з військом свого тестя, польського князя Болеслава Хороброго, і Ярослав утік до Новгорода. 1019 р. на річці Альті Ярослав остаточно розбив Святополка, який утік і невдовзі загинув.
Боротьба на цьому не скінчилася: 1024 р. брат Мстислав переміг Ярослава під Лиственом. 1026 р. брати поділили землі по Дніпру: Ярославу — Київ, Мстиславу — Чернігів. Лише після смерті Мстислава 1036 р. Ярослав став єдиновладним правителем Русі.
Де історики не згодні
Літопис звинувачує у вбивстві Бориса й Гліба Святополка, якого назвав «Окаянним». Деякі історики, спираючись на скандинавську «Сагу про Еймунда», припускають, що до загибелі Бориса могли бути причетні варяги Ярослава; більшість дослідників дотримується літописної версії. Усобиця в широкому розумінні тривала довше: 1024 р. Мстислав Тмутараканський переміг Ярослава під Лиственом, а 1026 р. брати поділили Русь по Дніпру.
Постаті
- Ярослав Володимирович