Ставши київським князем після міжусобиці, Володимир мав зміцнити державу, яку роз'єднували племінні звичаї, різні вірування й загроза степових кочовиків.
980 р. Володимир провів язичницьку реформу: поставив на пагорбі біля палацу ідолів Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Симаргла й Мокоші, щоб усі піддані шанували спільних богів. Реформа не дала бажаної єдності, і 988 р. князь охрестився сам і охрестив киян, а згодом — інші міста.
Щоб захистити Русь від печенігів, Володимир збудував міста-фортеці на річках Десна, Остер, Трубіж, Сула, Стугна й заселив їх воїнами з різних земель. Він замінив племінних князів своїми синами й посадниками. Володимир першим на Русі почав карбувати золоті монети — златники — та срібні — срібники — з власним зображенням і тризубом.
Володимир помер 15 липня 1015 р. За його правління Русь стала християнською державою, рівною іншим державам Європи. Церква канонізувала його як святого рівноапостольного князя.
Де історики не згодні
Літопис датує вокняження Володимира 980 р., а Яків Мних — 978 р. Рік хрещення (988) літописний; похід на Корсунь і шлюб з Анною різні дослідники датують 988 або 989 р. Довгі земляні укріплення, відомі як Змієві вали, Володимирові приписують лише частково: частину з них археологи датують давнішими часами. Шанобливе прізвисько «Великий» — пізніше.
Постаті
- Володимир Святославич