На початку XII ст. київські князі продовжували прикрашати столицю храмами, як це робили Володимир Великий і Ярослав Мудрий. Кожен князь прагнув збудувати церкву на честь свого святого покровителя.
1108 р. Святополк Ізяславич заклав у Києві кам'яний собор на честь архангела Михаїла. Інтер'єр храму прикрасили мозаїками й фресками, а його верх — бані — вкрили позолотою. Звідси й назва — Золотоверхий. Тут поховали самого Святополка. Навколо собору згодом виріс монастир.
У 1930-х рр. радянська влада вирішила звільнити місце для урядових будівель і зруйнувала собор. Частину мозаїк і фресок перед цим зняли; деякі з них потрапили до музеїв Росії.
У 1997–2000 рр., уже в незалежній Україні, собор і дзвіницю відбудували. Сьогодні Михайлівський Золотоверхий — один із символів Києва та пам'ять і про давню Русь, і про втрати, завдані радянською владою.
Де історики не згодні
Літопис називає 1108 р. роком закладення церкви; будівництво, як вважають, завершили до 1113 р. Святополк Ізяславич — син Ізяслава Ярославича, тобто онук Ярослава Мудрого; храм присвятили архангелу Михаїлу, бо це було християнське ім'я князя. Історики досі обговорюють, коли саме в собору з'явився позолочений верх, що дав йому назву.
Постаті
- Святополк Ізяславич