Літописи на Русі вели ще в XI ст., але їхні тексти не збереглися окремо. На початку XII ст. київські книжники вирішили зібрати давні записи, перекази й документи в одну велику розповідь про минуле Русі.
Найвідомішим укладачем вважають ченця Києво-Печерського монастиря Нестора. Близько 1113 р. він створив «Повість минулих літ». Літопис починається від розселення народів після Всесвітнього потопу, розповідає про східних слов'ян, заснування Києва Києм, перших князів, хрещення Русі й події кінця XI — початку XII ст.
Текст кілька разів переробляли. 1116 р. ігумен Сильвестр створив нову редакцію за наказом Володимира Мономаха; близько 1118 р. її, як вважають, ще раз доповнили. Події в літописі записано за роками — «літами»: кожен запис починається словами «В літо…».
«Повість минулих літ» — найважливіше писемне джерело з історії Київської Русі. Без неї ми майже нічого не знали б про перших князів. Водночас історики читають її критично, бо укладачі поєднували факти з легендами й подавали події з погляду київських князів.
Звідки пішла Руська земля, хто в Києві першим почав княжити і як Руська земля постала.«Повість минулих літ», вступ (сучасний переклад)
Де історики не згодні
Оригінал не зберігся: літопис відомий зі списків, найдавніші з яких — Лаврентіївський (1377) та Іпатський (близько 1425). За поширеною гіпотезою, першу редакцію близько 1113 р. уклав Нестор; 1116 р. ігумен Видубицького монастиря Сильвестр переробив текст (його запис зберігся в Лаврентіївському списку); а близько 1118 р. з'явилася третя редакція, пов'язана з оточенням Мстислава Володимировича. Ім'я Нестора як автора названо лише в деяких пізніших списках, тож його авторство частина вчених вважає не доведеним.
Постаті
- Нестор