Половецькі напади щороку завдавали Русі великої шкоди: кочовики палили села, забирали худобу та людей у полон. Володимир Мономах переконував князів, що оборонятися мало — треба самим іти в степ і бити ворога в його кочовищах.
1103 р. на Долобському з'їзді біля Києва Мономах переконав Святополка Ізяславича виступити навесні, доки половецькі коні були слабкі після зими. Тієї ж весни об'єднане руське військо здобуло велику перемогу на річці Сутінь. 1109 р. воєвода Дмитро Іворович ходив походом аж до Дону, а 1110 р. князі знову рушили в степ.
Найбільшим став похід 1111 р. Військо кількох князів дійшло до половецьких міст на Дінці, а в березні в битвах на потоці Дегея та на річці Сальниці вщент розбило половецьку орду. Літопис описує цей похід як хрестовий: перед військом ішли священики зі співом.
Перемоги на якийсь час відкинули половців від кордонів Русі й підняли славу Мономаха як захисника Руської землі. Це допомогло йому 1113 р. стати київським князем.
Де історики не згодні
Формально походи очолював київський князь Святополк Ізяславич, але літопис та історики вважають їхнім натхненником і головним полководцем Володимира Мономаха. Точне місце річки Сальниці невідоме; її шукають у басейні Сіверського Дінця. Цифри втрат половців у літописі, найімовірніше, перебільшені.
Постаті
- Володимир Мономах