Наприкінці XI ст. князі-онуки Ярослава Мудрого постійно ворогували між собою за міста й землі. Половці користалися з цього, грабували руські землі й забирали людей у полон. Переяславський князь Володимир Мономах закликав родичів до примирення.
1097 р. у замку Любеч на Дніпрі зібралися київський князь Святополк Ізяславич, Володимир Мономах, брати Олег і Давид Святославичі, Давид Ігорович та Василько Ростиславич. За літописом, вони сказали: навіщо губимо Руську землю, самі між собою ворогуючи? Тож вирішили, що кожен хай тримає отчину свою, і поклялися на хресті дотримуватися угоди.
Та вже за кілька днів після з'їзду Давид Ігорович, за згодою Святополка, підступно схопив теребовлянського князя Василька й наказав його осліпити. Це спричинило нову війну між князями, яку вдалося загасити лише на з'їзді в Уветичах 1100 р.
Любецький з'їзд став першою відомою спробою князів спільно домовитися про порядок володіння землями. Його рішення закріпили право родин князів на свої волості — так поступово складалися окремі князівства.
Кожен хай тримає отчину свою.«Повість минулих літ», рішення Любецького з'їзду (сучасний переклад)
Де історики не згодні
Історики сперечаються, як оцінювати рішення з'їзду. Одні вважають, що принцип «отчини» закріпив поділ Русі на окремі князівства й прискорив роздробленість. Інші бачать у ньому спробу встановити правила, які зберегли б єдність через спільну відповідальність князів. Злочин проти Василька показав, що домовленості відразу ж порушили.
Постаті
- Володимир Мономах