Змова стала наслідком невдоволення православної знаті. 1471 р. Казимир ліквідував Київське князівство й не віддав його братові останнього київського князя — Михайлу Олельковичу. Православні князі й далі не мали доступу до найвищих посад, які діставалися католикам. Частина з них почала шукати підтримки у великого князя московського Івана III, який тоді ворогував із Литвою.
Змову очолили троє князів: Михайло Олелькович, Іван Ольшанський і Федір Бельський. Усі вони походили з литовської династії Гедиміновичів і були православними. За повідомленнями джерел, вони планували вбити або захопити Казимира під час полювання на весіллі Бельського, а потім передати землі до річки Березини під владу Москви.
1481 р. змову викрили. Федір Бельський встиг утекти до Москви, де перейшов на службу до Івана III. Михайла Олельковича та Івана Ольшанського схопили й 30 серпня 1481 р. стратили у Вільні.
Задум змовників не здійснився, але став першою спробою частини руської знаті перейти під владу Москви. Згодом, наприкінці XV — на початку XVI ст., кілька князів із чернігово-сіверських земель таки перейшли на московську службу разом зі своїми володіннями, що стало однією з причин литовсько-московських війн.
Де історики не згодні
Про змову відомо переважно з пізніших литовських і московських літописів, тому її мета залишається дискусійною. Одні історики вважають, що князі справді хотіли віддати східні землі Москві. Інші припускають, що вони прагнули посадити на литовський престол Михайла Олельковича, а зв'язки з Москвою використовували лише як підтримку.
Постаті
- Михайло Олелькович