Удільне князівство — це частина держави, якою правив князь із місцевої династії, маючи власний двір, військо й суд, але визнаючи владу великого князя. Після битви на Синіх Водах 1362 р. Київ став таким уділом у складі Великого князівства Литовського: тут правив син Ольгерда Володимир. 1394 р. Вітовт позбавив його Києва, і князівство надовго втратило самостійність.
1440 р. Київське князівство відновили. Його отримав син Володимира — Олександр, якого називали Олельком. Після нього, з 1454 р., у Києві правив його син Семен Олелькович. За Олельковичів Київ пожвавився: князі відбудовували храми, зокрема Успенський собор Києво-Печерського монастиря, опікувалися церквою й книжністю.
1470 р. Семен Олелькович помер. Великий князь литовський Казимир не передав Київ ні його братові Михайлу, ні синові. Натомість він призначив київським воєводою литовського вельможу-католика Мартина Гаштольда.
Кияни двічі відмовлялися прийняти Гаштольда, бо хотіли мати князя, до того ж православного. Проте 1471 р. їм довелося скоритися. Київське князівство було остаточно ліквідовано, а на його місці утворилося Київське воєводство.
Ліквідація князівства поклала край останньому великому уділу на українських землях. Місцева знать втратила власного правителя, а влада перейшла до воєвод, яких призначав великий князь. Невдоволення цим стало однією з причин змови православних князів 1481 р., до якої долучився й Михайло Олелькович.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють ліквідацію князівства. Одні бачать у ній звичайне посилення центральної влади, як це відбувалося в багатьох державах Європи. Інші наголошують, що для Києва це означало втрату останніх ознак власної державності, а опір киян — прагнення зберегти самоврядування.
Постаті
- Семен Олелькович