Половці — кочовики, що в середині XI ст. прийшли в степи на південь від Русі. 1068 р. вони вперше великою силою напали на руські землі. Проти них вийшли троє Ярославичів, але на річці Альті поблизу Переяслава зазнали тяжкої поразки.
Ізяслав і Всеволод утекли до Києва. Кияни зібралися на віче й зажадали від князя коней і зброї, щоб самим битися з половцями. Ізяслав відмовився, побоюючись озброєного натовпу. Тоді розгнівані городяни розгромили княжий двір і звільнили з ув'язнення полоцького князя Всеслава, якого проголосили своїм князем. Ізяслав утік до Польщі.
Тим часом Святослав Ярославич розбив половців біля Сновська на Чернігівщині. Всеслав правив у Києві близько семи місяців. Навесні 1069 р. Ізяслав повернувся з польським військом, і Всеслав утік до Полоцька. Повернувшись, Ізяслав жорстоко покарав учасників повстання.
Події 1068 р. показали, що київська громада, зібрана на віче, могла сама вирішувати, кому сидіти на київському столі. Вони ж стали початком довгої боротьби Русі з половцями.
Де історики не згодні
Літопис докладно описує події, але історики по-різному оцінюють повстання: одні вважали його виступом простого люду проти знаті, інші — суперечкою міської громади з князем щодо оборони міста. Звертають увагу й на те, що Всеслав опинився в київській в'язниці через віроломство: Ярославичі 1067 р. запросили його на переговори, поклявшись не чинити зла, і схопили.
Постаті
- Всеслав Брячиславич