Після хрещення Русі церквам потрібні були богослужбові книги. Їх переписували вручну на пергаменті — вичиненій телячій шкірі. Така робота тривала місяцями й коштувала дуже дорого, тому замовниками були князі, бояри та монастирі.
Остромирове Євангеліє замовив новгородський посадник Остромир, близький до київського князя Ізяслава Ярославича. Переписувач — диякон Григорій — залишив наприкінці книги запис: він почав роботу 21 жовтня 1056 р. і закінчив 12 травня 1057 р. Саме завдяки цьому запису книгу можна точно датувати.
Книга містить євангельські читання на кожен день церковного року. Вона написана красивим уставом — великими рівними літерами — і прикрашена мініатюрами із зображеннями євангелістів та яскравими заставками.
Сьогодні Остромирове Євангеліє зберігається в Санкт-Петербурзі. Для мовознавців воно надзвичайно цінне: за ним вивчають, якою була книжна мова Русі в XI ст., а для мистецтвознавців — як оздоблювали книги того часу.
Де історики не згодні
Часто кажуть, що Остромирове Євангеліє — «найдавніша книга Русі». Точніше — найдавніша точно датована. 2000 р. в Новгороді знайшли Новгородський кодекс — дерев'яні таблички, вкриті воском, із текстами псалмів; його датують приблизно 1000–1030 рр., тобто він старший, але точного року не має. Учені також сперечаються, де саме працював диякон Григорій — у Києві чи в Новгороді.
Постаті
- Григорій