Під час війни держава друкувала багато грошей, а товарів ставало дедалі менше. Продукти видавали за картками, а на ринку ціни були дуже високими. Влада хотіла зменшити кількість грошей в обігу.
14 грудня 1947 р. уряд СРСР і ЦК ВКП(б) оголосили грошову реформу. Готівку обмінювали на нові гроші в співвідношенні 10 старих карбованців за 1 новий. Вклади в ощадкасах до 3 тис. карбованців переоцінили один до одного, більші — на менш вигідних умовах. Обмін тривав близько тижня.
Одночасно скасували картки на продовольство й промислові товари та запровадили єдині державні ціни. Тепер хліб і інші товари можна було купувати вільно, хоча їх часто бракувало.
Найбільше втратили селяни, які зберігали гроші вдома. Реформа зменшила кількість грошей в обігу, але суттєво не підвищила рівень життя.
Де історики не згодні
Радянська пропаганда подавала реформу як турботу про людей і ліквідацію наслідків війни. Сучасні історики вважають її конфіскаційною: вона забрала гроші насамперед у селян, які тримали заощадження готівкою, тоді як вклади в ощадкасах міняли на вигідніших умовах. Дискусійним лишається й те, наскільки скасування карток покращило життя, адже ціни залишалися високими, а товарів бракувало.