Українська греко-католицька церква (УГКЦ) була опорою національного життя в Галичині. Радянська влада бачила в ній загрозу й вирішила її знищити. У квітні 1945 р. органи держбезпеки заарештували митрополита Йосифа Сліпого та всіх інших єпископів УГКЦ.
Згодом влада створила «Ініціативну групу» на чолі з о. Гавриїлом Костельником, яка закликала священиків переходити до православ'я. Тих, хто відмовлявся, арештовували.
8–10 березня 1946 р. у Львові відбувся так званий собор. Жодного греко-католицького єпископа там не було, а учасників ретельно відібрали. Собор оголосив скасованою Берестейську унію 1596 р. і «возз'єднання» з Російською православною церквою.
Майно УГКЦ передали Московському патріархату. Єпископи загинули в ув'язненні або провели там багато років. Церква не зникла: понад 40 років вона діяла в підпіллі, таємно відправляючи богослужіння, і вийшла з нього наприкінці 1980-х.
Де історики не згодні
Українська греко-католицька та Римо-католицька церкви не визнають цього собору канонічним: на ньому не було жодного греко-католицького єпископа, а підготували його органи держбезпеки, що підтверджують відкриті архіви. Московський патріархат тривалий час вважав собор законним. Тому в сучасних працях його часто називають «псевдособором».
Постаті
- Гавриїл Костельник