Після переселення 1944–1946 рр. у південно-східній Польщі ще залишалися українці — на Лемківщині, Надсянні, Холмщині й Підляшші. Там діяли загони УПА, які чинили опір виселенню. Привід для нової акції дала загибель польського генерала Кароля Сверчевського в бою з УПА 28 березня 1947 р.
28 квітня 1947 р. польське військо почало операцію «Вісла». Села оточували, людям давали кілька годин на збори, а потім вивозили їх ешелонами на північ і захід Польщі, на землі, отримані від Німеччини. Українців свідомо розселяли невеликими групами серед поляків.
Підозрюваних у зв'язках з УПА відправляли до табору в Явожні, де частина в'язнів загинула. Операція тривала до кінця липня, окремі акції — до серпня 1947 р. Загони УПА в Польщі були розгромлені.
Українські села спорожніли, церкви руйнували або передавали іншим громадам. Депортованим заборонили повертатися, тож українська спільнота в Польщі опинилася на межі асиміляції.
Де історики не згодні
Кількість депортованих у різних дослідженнях різна — найчастіше близько 140–150 тис. осіб. Польська влада пояснювала операцію боротьбою з УПА, але історики наголошують, що виселяли все українське населення, зокрема й тих, хто не мав стосунку до підпілля, а мета була асимілювати українців. Частина істориків називає операцію етнічною чисткою. Дискусії тривають і щодо ролі СРСР: операцію погодили з радянським керівництвом. 2002 р. Сенат Польщі засудив операцію, а 2007 р. президенти Польщі й України у спільній заяві висловили жаль з приводу кривд, завданих обом народам.