Після повернення радянської влади на західноукраїнські землі ОУН і УПА продовжували збройну боротьбу. Влада не могла швидко її придушити й вирішила позбавити підпілля підтримки населення.
21–22 жовтня 1947 р. органи МДБ і МВС провели операцію під назвою «Захід». Вночі села оточували військом, людям давали мало часу на збори й вивозили на залізничні станції. Виселяли родини учасників ОУН і УПА, убитих або засуджених повстанців, а також тих, кого вважали їхніми помічниками.
Близько 77 тис. людей відправили ешелонами до Сибіру й Казахстану на «спецпоселення». Там вони працювали на лісоповалі, шахтах і будовах у важких умовах, багато хто помер.
Операція «Захід» стала однією з наймасовіших депортацій з України. Вона посилила страх і прискорила колективізацію в західних областях, але не припинила опору повністю.
Де історики не згодні
У документах МДБ і в дослідженнях наводять дещо різні цифри — близько 76–78 тис. осіб, тобто понад 26 тис. родин. Історики оцінюють операцію як колективне покарання: виселяли не учасників підпілля, а їхніх рідних, зокрема жінок, дітей і літніх людей. Радянська влада подавала це як захід проти «бандитизму».