Наприкінці XVI ст. православні міщани Львова опинилися в скрутному становищі. Вони не мали рівних прав із міщанами-католиками, не могли входити до міської ради, займатися деякими ремеслами. Водночас православна церква переживала кризу: частина єпископів дбала більше про власні статки, ніж про віру.
Щоб захистити свою віру й права, міщани об'єдналися в братство при Успенській церкві. 1586 р. антіохійський патріарх Йоаким, який перебував у Львові, затвердив його статут і надав право ставропігії. Це означало, що братство підлягало безпосередньо патріархові, а не місцевому єпископу, і навіть могло стежити за поведінкою духовенства. Наступного року ці права підтвердив константинопольський патріарх.
Братство відкрило школу, де вчили грецької, церковнослов'янської й латинської мов, граматики та інших наук. Воно викупило друкарське обладнання Івана Федорова й заснувало власну друкарню. 1591 р. тут вийшла грецько-слов'янська граматика «Адельфотес». Братство утримувало шпиталь і допомагало бідним.
Члени братства сплачували внески, разом вирішували справи на зборах і обирали старших. За прикладом Львова братства постали в Перемишлі, Рогатині, Луцьку, Києві та інших містах. Вони стали осередками православної освіти й культури.
Де історики не згодні
Братства при церквах у Львові існували й раніше — перші згадки про них відносять до XV ст. Тому історики по-різному визначають, що саме сталося 1586 р.: заснування нового братства чи реорганізація старого з новим статутом і правами.
Постаті
- Йоаким V