Ця подія продовжила кодифікацію права, розпочату Першим (1529) і Другим (1566) Литовськими статутами. Після Люблінської унії 1569 р. закони треба було узгодити з новим устроєм Речі Посполитої. Підготовку нового статуту очолив канцлер Лев Сапіга.
1588 р. король Сигізмунд III Ваза затвердив Третій Литовський статут. Він мав 14 розділів і майже 490 статей-артикулів. Статут написали руською мовою й того ж року надрукували у Вільні.
Статут остаточно закріпив права шляхти й підпорядкував їй селян. Селянин, який утік від пана, міг бути повернений упродовж 20 років. Вільна людина, що прожила на панській землі 10 років, ставала кріпаком. Селяни втрачали право вільно залишати маєток.
Третій Литовський статут діяв дуже довго. На українських землях його норми застосовували в судах і після того, як ці землі відійшли до Польщі, а згодом — у Гетьманщині. Остаточно статут скасували лише 1840-х рр.
Де історики не згодні
Формально Третій статут діяв у Великому князівстві Литовському. На українських землях, що після 1569 р. відійшли до Польського королівства, — Київщині, Волині, Брацлавщині — офіційно чинним лишався Другий статут, але в судах дедалі ширше користувалися Третім. Тому твердження, що саме він «запровадив кріпацтво на всіх українських землях», історики вважають спрощенням: у польських землях кріпацтво закріплювали й постанови польських сеймів.
Постаті
- Лев Сапіга