Наприкінці XIV ст. і Польща, і Литва мали сильних ворогів. Литву атакував Тевтонський орден, а польська знать шукала чоловіка для юної королеви Ядвіги, який став би правителем держави. Великий князь литовський Ягайло потребував союзника, і польські пани запропонували йому руку Ядвіги.
14 серпня 1385 р. у замку Крево (нині Білорусь) Ягайло підписав акт, у якому пообіцяв: прийняти католицтво разом зі своїми братами й литовцями-язичниками, повернути Польщі втрачені землі та назавжди приєднати свої литовські й руські землі до Польського королівства.
На початку 1386 р. Ягайло охрестився в Кракові під ім'ям Владислав, одружився з Ядвігою і був коронований як польський король. Так виникла унія — союз двох держав під владою одного правителя.
Для українських земель, що входили до Литви, унія мала далекі наслідки. Католицька шляхта дістала переваги, а православні — насамперед українська й білоруська знать — поступово опинялися в гіршому становищі. Посилився вплив польської культури й права.
Повного злиття держав тоді не сталося. Проти нього виступив двоюрідний брат Ягайла Вітовт, і вже 1392 р. він став фактично самостійним правителем Литви. Литва й Польща ще майже два століття залишалися окремими державами, аж до Люблінської унії 1569 р.
Де історики не згодні
У Кревському акті вжито латинське слово «applicare» — «приєднати». Одні історики вважають, що йшлося про повне включення Литви до Польщі, інші — лише про тісний союз двох держав. Від цього залежить, як оцінювати подальшу боротьбу Литви за самостійність.
Постаті
- Ягайло (Владислав II Ягелло)