1340 р. помер останній галицько-волинський князь Юрій II Болеслав. Відтоді за його землі почалася тривала боротьба. Польський король Казимир III кілька разів ходив на Галичину і 1349 р. захопив Львів. Волинь натомість утримала Литва, а свої права на Галичину заявляла й Угорщина.
1370 р. польським королем став угорський король Людовик. Галичиною від його імені правив князь Владислав Опольський, а згодом край перейшов під пряме управління угорців: у галицьких містах стояли угорські залоги.
Після Кревської унії Польща вирішила повернути Галичину собі. 1387 р. польське військо на чолі з королевою Ядвігою рушило в край. Угорські залоги у Львові та інших містах здалися; найдовше тримався Галич. Того ж року у Львові молдавський господар Петро Мушат склав присягу на вірність польському королю Владиславу (Ягайлу).
Відтоді Галичина залишалася у складі Польщі майже чотири століття, до 1772 р. Згодом тут утворили Руське воєводство з центром у Львові. Край поступово переходив на польські порядки: поширювалися польське право, католицька церква й польська мова в управлінні.
Де історики не згодні
Угорщина так і не відмовилася від прав на Галичину: угорські королі зберігали в титулі назву «король Галичини й Володимирії». У 1772 р. Австрія, до якої перейшла угорська корона, використала цей титул, щоб обґрунтувати захоплення Галичини.
Постаті
- Ядвіга