На початку XV ст. найнебезпечнішим сусідом Польщі й Литви був Тевтонський орден — держава німецьких лицарів-хрестоносців у Прибалтиці. Орден захоплював сусідні землі, зокрема литовську Жемайтію, і постійно воював із Литвою та Польщею. 1409 р. почалася «Велика війна», у якій Ягайло й Вітовт вирішили дати ордену рішучий бій.
Військо союзників було строкатим. Разом ішли польські й литовські хоругви, полки з руських земель Великого князівства Литовського — зокрема з Київщини, Волині, Поділля — та з Галичини, яка належала Польщі. Були також чеські й моравські найманці та татарський загін. Головнокомандувачем був польський король Владислав II (Ягайло), литовсько-руськими полками керував Вітовт.
15 липня 1410 р. на полі між селами Грюнвальд і Танненберг сталася одна з найбільших битв середньовічної Європи. Бій тривав увесь день. Литовське крило спершу відступило, але полки, що стояли поруч із поляками, втримали позиції. Зрештою хрестоносців оточили й розбили; загинув і сам великий магістр ордену Ульріх фон Юнгінген та більшість командирів.
Після поразки Тевтонський орден так і не відновив колишньої могутності. За Торунським миром 1411 р. Литва повернула Жемайтію, а Польща — Добжинську землю. Натиск німецьких лицарів на схід було зупинено, а союз Польщі й Литви зміцнів. Для воїнів з українських земель Грюнвальд став однією з найвідоміших битв, у яких вони брали участь.
Де історики не згодні
Історики досі сперечаються, чи відступ литовського крила на початку битви був справжньою втечею, чи задуманим маневром, щоб розладнати стрій хрестоносців. Дуже різняться й оцінки чисельності військ: від кількох десятків тисяч з кожного боку до значно менших цифр.
Постаті
- Вітовт