Наприкінці XIV ст. великий князь литовський Вітовт прагнув зробити свою державу наймогутнішою у Східній Європі й не залежати від Польщі. Нагода з'явилася, коли в Золотій Орді спалахнула боротьба за владу: скинутий хан Тохтамиш утік до Литви й попросив допомоги.
Вітовт пообіцяв повернути Тохтамишу ханський престол, розраховуючи, що той поступиться йому руськими землями, які ще залежали від Орди. Він зібрав велике військо: литовців, загони з українських і білоруських земель, польських лицарів, союзних татар Тохтамиша. Похід підтримав римський папа.
12 серпня 1399 р. на березі річки Ворскла це військо зустрілося з ордою, яку вели хан Тимур-Кутлуг і воєначальник Едигей. Ординці вдавано відступили, заманили супротивника в пастку й оточили. Військо Вітовта було вщент розбите, сам він ледве врятувався.
У битві загинули десятки князів, зокрема сини Ольгерда Андрій і Дмитро, а також багато польських лицарів. Ординці пройшли спустошливим походом Київською землею аж до Луцька; Київ мусив заплатити за себе великий викуп.
Поразка підірвала сили Литви й поклала край планам Вітовта правити незалежно. Він був змушений шукати підтримки в Польщі: 1401 р. Вітовт і Ягайло уклали Віленсько-Радомську унію, за якою Вітовт залишався великим князем литовським довічно, але визнавав зверхність польського короля.
Де історики не згодні
Точне місце битви на Ворсклі не встановлено: археологічних слідів поки не знайдено, а літописи називають лише річку. Дуже різняться й оцінки чисельності військ та втрат — цифри з літописів історики вважають перебільшеними.
Постаті
- Вітовт