Юрій ІІ Болеслав не мав синів. Після його отруєння навесні 1340 р. держава лишилася без законного спадкоємця. На спадщину претендували сусіди — Польща, Угорщина й Литва.
Уже у квітні 1340 р. польський король Казимир ІІІ рушив походом на Львів, пограбував місто й вивіз скарбницю князів. Проте галицькі бояри на чолі з Дмитром Детьком організували опір і закликали на допомогу ординців.
На Волині утвердився литовський князь Любарт Гедимінович, зять Юрія ІІ. Детько правив Галичиною, формально визнаючи владу Любарта, і зрештою домовився з Казимиром.
1340 р. вважають кінцем Галицько-Волинської держави як самостійного цілого. Далі розпочалися війни за її землі, що завершилися поділом між Польщею та Литвою.
Де історики не згодні
Найчастіше датою смерті Юрія ІІ називають 7 квітня 1340 р., але в джерелах є й інші дати, тому день лишається дискусійним. Ім'я боярина в джерелах і літературі передають як Детько або Дедько. Його роль трактують по-різному: як намісника литовського князя Любарта, як самостійного правителя чи як васала Казимира. Сама боротьба за ці землі тривала кілька десятиліть (див. подію «Поділ Галицько-Волинської держави» 1349–1392 рр.).
Постаті
- Дмитро Детько