У першій половині 1970-х напруження між СРСР і Заходом ослабло — цей період назвали «розрядкою». Обидві сторони погодилися провести велику нараду європейських країн, США й Канади, щоб домовитися про безпеку в Європі.
1 серпня 1975 р. в Гельсінкі 35 держав підписали Заключний акт. Документ мав три основні частини: про безпеку й непорушність кордонів, про співпрацю в економіці й науці та про гуманітарні питання — права людини, свободу інформації, контакти між людьми. СРСР від імені всіх союзних республік підписав Леонід Брежнєв.
Влада СРСР не збиралася виконувати пункти про права людини, але текст акта надрукували в радянських газетах. Це дало правозахисникам законну підставу вимагати від держави дотримання її ж зобов'язань. Невдовзі в Москві, Києві та інших містах виникли Гельсінські групи.
Де історики не згодні
Радянське керівництво вважало головним здобутком визнання післявоєнних кордонів у Європі, а пункти про права людини — формальністю. Історики ж наголошують, що саме ці пункти згодом стали зброєю для правозахисників у СРСР і Східній Європі.
Постаті
- Леонід Брежнєв