Після ухвалення нової Конституції СРСР 1977 р. всі союзні республіки мали прийняти власні основні закони, що повторювали союзний. Для УРСР це була вже четверта радянська конституція.
20 квітня 1978 р. Верховна Рада УРСР ухвалила новий основний закон. Він проголошував, що в республіці побудовано «розвинуте соціалістичне суспільство», а стаття 6, як і в союзній Конституції, визнавала Комуністичну партію керівною силою. Конституція визначала УРСР як суверенну державу в складі СРСР і зберігала за нею право вільного виходу з Союзу, але не пояснювала, як це право здійснити.
Насправді УРСР не мала самостійності: головні рішення ухвалювали в Москві. Утім, текст Конституції пізніше знадобився: зміни до неї у 1990–1991 рр. допомогли юридично оформити суверенітет і незалежність України.
Де історики не згодні
Конституція 1978 р. діяла до ухвалення Конституції незалежної України 1996 р., хоча в 1989–1996 рр. до неї внесли багато змін. Історики наголошують, що право виходу з СРСР без механізму реалізації було декларативним, але 1990–1991 рр. воно стало юридичним аргументом для проголошення суверенітету й незалежності.