Після війни в СРСР обов'язковою спершу була семирічна, а з кінця 1950-х — восьмирічна освіта. Розвиток промисловості й науки потребував більш освічених працівників, тож влада вирішила зробити загальнодоступною повну середню освіту.
У червні 1972 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили постанову про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді. До 1975 р. всі випускники восьмирічок мали продовжити навчання: у старших класах школи, у технікумі чи професійно-технічному училищі. Будували нові школи, училища, гуртожитки.
У результаті середню освіту отримувала більшість молоді. Водночас школа ставала засобом русифікації: у містах відкривали переважно російськомовні школи, а після 1978 р. посилили вивчення російської мови в усіх класах. Батьків заохочували віддавати дітей до російських шкіл, бо вища освіта й кар'єра залежали від знання російської.
Де історики не згодні
Радянські джерела наводили дуже високі показники охоплення середньою освітою, але сучасні дослідники вказують, що якість навчання, особливо в селах і вечірніх школах, часто була низькою. Також історики наголошують, що поширення освіти поєднувалося з русифікацією: кількість українських шкіл у містах скорочувалася.