Після перемоги під Грюнвальдом Польща й Литва вирішили заново скріпити свій союз. За Кревською унією 1385 р. литовські й руські землі мали бути назавжди приєднані до Польщі. Проте Вітовт фактично правив Литвою самостійно, і старі умови вже не відповідали дійсності.
2 жовтня 1413 р. у містечку Городло на Західному Бузі король Владислав II (Ягайло) і великий князь Вітовт уклали нову унію. Велике князівство Литовське визнали окремою державою: після смерті Вітовта воно мало й далі мати власного великого князя. Водночас Литва залишалася в союзі з Польщею і визнавала зверхність польського короля — тож польський вплив на неї зберігся.
Унія зрівняла в правах польську шляхту й литовських бояр-католиків. 47 литовських родів отримали польські герби, ніби поріднившись із польськими шляхетськими родинами. У Литві запровадили посади за польським зразком — воєвод і каштелянів — і утворили Віленське та Троцьке воєводства.
Православних ці права не стосувалися. Займати найвищі державні посади й засідати в раді великого князя могли лише католики. Отже, українська й білоруська православна знать, яка становила більшість населення князівства, опинилася в гіршому становищі, ніж католицька.
Ця нерівність викликала невдоволення, що згодом вилилося у збройну боротьбу руських князів на боці Свидригайла. Частину прав православній шляхті повернули 1434 р., але повне зрівняння з католиками відбулося лише 1563 р.
Де історики не згодні
Історики по-різному оцінюють, наскільки самостійною Городельська унія зробила Литву. Одні бачать у ній визнання окремої литовської державності, інші наголошують, що Литва й далі залишалася під зверхністю польського короля, а сам акт лише уточнив умови Кревської унії.
Постаті
- Вітовт