Давньоримські та грецькі письменники знали мало про землі за кордонами імперії. Проте з купців і воїнів вони довідувалися про народи, що жили на сході Європи.
Пліній Старший у «Природничій історії» (77 р.) згадав венедів серед народів біля Вісли. Тацит у творі «Германія» (98 р.) описав їх як народ, що живе між певкінами та фенами, має постійні оселі, носить щити й пересувається пішки. Птолемей у II ст. назвав венедів одним з найбільших народів Сарматії.
Через кілька століть готський історик Йордан написав, що венеди поділилися на склавинів і антів — народи, яких уже впевнено вважають слов'янськими. Тому багато істориків вбачають у венедах ранніх слов'ян.
Проте відомості античних авторів скупі й неточні, і сучасні вчені не дійшли згоди. Перші згадки про венедів цікаві як перша спроба описати народи, серед яких могли бути предки слов'ян.
Де історики не згодні
Зв'язок венедів зі слов'янами спирається переважно на слова Йордана (VI ст.), який писав, що від венедів походять склавини й анти. Частина вчених погоджується, інші вважають венедів балтами чи іншим народом, а назву — загальною назвою сусідів, яку вживали германці.
Постаті
- Тацит