Після навали гунів і відходу готів у Європі звільнилися великі простори. Слов'янські племена, яких візантійці називали склавинами й антами, почали рухатися на нові землі.
У VI ст. слов'яни перейшли Дунай і почали заселяти Балкани, що належали Візантії. Інші групи рушили на захід, до Ельби, і на північ. На території сучасної України поширилися празька (корчацька), пеньківська та колочинська археологічні культури, пов'язані зі слов'янами.
Слов'яни жили в невеликих селищах із напівземлянок, займалися землеробством і скотарством. Візантійські автори писали про їхню хоробрість, гостинність і про те, що вони вміло воюють у лісах та на річках.
Унаслідок розселення до VIII ст. слов'яни поділилися на західних, південних і східних. Серед східних слов'ян склалися ті племена, які згодом увійшли до Київської Русі.
Де історики не згодні
Де була прабатьківщина слов'ян, учені досі сперечаються: одні шукають її між Віслою та Одрою, інші — у Прип'ятському Поліссі та Середньому Подніпров'ї. Дати й шляхи розселення також відновлюють за археологією, яку трактують по-різному.