У VIII–VI ст. до н.е. грецькі міста шукали нових земель і ринків. Переселенці засновували колонії по всьому Середземномор'ю та на берегах Чорного моря, яке греки називали Понтом Евксинським.
Першим поселенням на півночі Чорного моря стала Борисфеніда на острові Березань. У VI ст. до н.е. вихідці з Мілета заснували Ольвію над Бузьким лиманом. Згодом виникли Тіра біля гирла Дністра, Пантікапей (нині Керч), Феодосія, а наприкінці V ст. до н.е. — Херсонес поблизу сучасного Севастополя.
Це були самостійні міста-держави — поліси. Вони мали свої закони, народні збори та монету. Звідси до Греції везли зерно, рибу, худобу, а назад — вино, оливкову олію, тканини й посуд. Греки жили поруч зі скіфами, обмінювалися з ними товарами й звичаями.
Наприкінці античної доби міста потерпали від нападів кочовиків, а в IV ст. н.е. — від навали гунів. Більшість полісів занепала, але їхня спадщина — руїни, написи, мистецтво — збереглася до наших днів.
Де історики не згодні
Дати заснування багатьох міст відомі лише приблизно: найдавніше поселення на острові Березань виникло в середині або другій половині VII ст. до н.е. Кінець античної доби (IV ст. н.е.) умовний — Херсонес не загинув і став візантійським Херсоном.