Мідь і олово для бронзи траплялися рідко, а залізну руду можна було знайти майже всюди — навіть на дні боліт. Коли люди навчилися виплавляти з неї метал, знаряддя праці та зброя стали доступнішими.
На початку I тис. до н.е. залізо поширилося і на наших землях. У лісостепу жили землероби чорноліської культури, які будували укріплені городища. Залізні сокири й серпи полегшували розчищення лісу та збирання врожаю.
Залізна доба принесла ще одну важливу зміну: давні народи Північного Причорномор'я вперше потрапили на сторінки писемних джерел. Кіммерійців згадують Гомер і ассирійські тексти, а скіфів докладно описав Геродот.
Відтепер історики можуть поєднувати знахідки археологів із розповідями очевидців і письменників, хоча ці розповіді не завжди точні.
Де історики не згодні
Перехід до заліза відбувався поступово: перші залізні речі відомі раніше, а широке виробництво поширилося у X–VIII ст. до н.е. Тому дата «початок I тис. до н.е.» — умовна.