У перший рік німецько-радянської війни радянські партизани в Україні діяли розрізнено: багато загонів, створених поспіхом 1941 р., швидко розгромили окупанти. Москва вирішила взяти партизанський рух під єдине централізоване керівництво.
Наприкінці травня 1942 р. в Москві утворили Центральний штаб партизанського руху, а в червні — Український штаб. Його очолив генерал НКВС Тимофій Строкач. Штаб налагоджував радіозв'язок із загонами, перекидав літаками зброю, вибухівку й людей, призначав командирів і ставив завдання.
Найбільшими стали з'єднання Сидора Ковпака, Олексія Федорова, Олександра Сабурова. Вони діяли переважно в лісах Полісся й Чернігівщини, нападали на залізниці й комунікації, здійснювали далекі рейди.
Партизанський рух став важливою частиною радянської війни в тилу ворога й посилював контроль Москви над окупованими землями. Водночас на партизанські напади окупанти часто відповідали каральними акціями проти селян, а на заході України радянські партизани воювали також з УПА.
Де історики не згодні
30 травня 1942 р. постановою Державного комітету оборони СРСР створено Центральний штаб партизанського руху в Москві; Український штаб, підпорядкований йому, зазвичай датують 20 червня 1942 р. Кількість радянських партизанів в Україні оцінюють дуже по-різному — від кількох десятків до понад 200 тис. осіб за весь час, бо радянські звіти часто перебільшували. Історики також по-різному оцінюють наслідки партизанських дій: удари по тилах противника, з одного боку, і нацистські каральні акції проти мирних сіл та збройні сутички з УПА — з другого.
Постаті
- Тимофій Строкач