Частина українських діячів із Російської імперії ще до війни емігрувала до Галичини, рятуючись від переслідувань. Вони вважали, що поразка Росії відкриє шлях до незалежності Наддніпрянської України.
4 серпня 1914 р. у Львові вони заснували Союз визволення України. Серед засновників були Дмитро Донцов, Андрій Жук, Олександр Скоропис-Йолтуховський і Маріан Меленевський. Невдовзі Союз переніс осідок до Відня.
СВУ видавав газети й брошури різними мовами, щоб розповідати Європі про українське питання. Найважливішою стала праця серед полонених українців з російської армії: у таборах відкривали школи, бібліотеки, хори й театри.
Багато полонених уперше дізналися тут про свою національну історію. Згодом із них сформували дивізії синьожупанників і сірожупанників, які 1918 р. повернулися в Україну й служили УНР.
Де історики не згодні
Не слід плутати цю організацію з вигаданою «Спілкою визволення України», у справі якої 1930 р. радянська влада влаштувала показовий процес над українською інтелігенцією (процес «СВУ»).