Російські націоналісти вважали Галичину частиною «єдиної Русі», а місцевий український рух — австрійською вигадкою. Тому після перемог восени 1914 р. Росія планувала приєднати край назавжди.
У вересні 1914 р. було утворено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство на чолі з графом Георгієм Бобринським. Окупаційна влада закрила «Просвіти», українські газети й багато шкіл, запроваджувала російську мову в установах і підтримувала москвофілів.
Митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького заарештували й вивезли до Росії, де він перебував під вартою до 1917 р. Українських діячів висилали вглиб імперії, тиснули й на греко-католицьке духовенство.
Окупація тривала до літа 1915 р., коли після Горлицького прориву росіяни відступили. Вона показала галичанам, що чекає на український рух під владою Росії.
Де історики не згодні
Українські історики (зокрема Субтельний) оцінюють політику окупаційної влади як спробу швидкої русифікації краю. Російська влада пояснювала її «возз'єднанням» Галичини з Росією.
Постаті
- Георгій Бобринський