Ще до війни в Галичині діяли спортивні й стрілецькі товариства «Січ», «Сокіл» і «Січові стрільці». Молодь у них вчилася стрільби та військової справи, мріючи про власне військо.
Головна українська рада закликала добровольців вступати до легіону, щоб воювати проти Росії. На заклик відгукнулися близько 28 тис. молодих людей — студентів, гімназистів, селян. Австрійська влада, однак, прийняла лише близько 2,5 тис.
На початку вересня 1914 р. стрільці склали присягу в Стрию. Легіон воював у складі австро-угорської армії, але мав українську мову команд, однострої з відзнаками й власні пісні.
Стрілецька пісня, поезія й мистецтво стали частиною української культури. Досвідчені старшини УСС пізніше стали основою Української галицької армії та інших військ доби революції.
Де історики не згодні
Цифри приблизні: про кількість добровольців джерела подають від 25 до 30 тис., про прийнятих — близько 2–2,5 тис. Австрійська влада обмежила легіон, бо не довіряла українцям і зважала на позицію польських політиків.