Після хвилі арештів 1965–1966 рр. українські дисиденти зрозуміли, що для захисту ув'язнених потрібна постійна інформація. Офіційні газети про політичні процеси мовчали, тож правду можна було поширювати лише в самвидаві — тексти передруковували на машинці й передавали з рук у руки.
У січні 1970 р. з'явився перший випуск «Українського вісника». Його неофіційним редактором був В'ячеслав Чорновіл, який після звільнення жив у Львові. Журнал не мав підписів авторів. Він публікував повідомлення про арешти й суди, листи політв'язнів, тексти протестів, відомості про русифікацію. Матеріали пересилали за кордон, де їх передруковували.
До початку 1972 р. вийшло шість випусків. Під час масових арештів у січні 1972 р. Чорновола заарештували, а випуск журналу припинився. Проте «Український вісник» став прикладом незалежної журналістики й важливим джерелом для істориків.
Де історики не згодні
Журнал був анонімним, тому участь Чорновола довели лише згодом, і історики розходяться в оцінках того, хто ще входив до редакції. 1974 р. інші люди підготували ще один (подвійний) випуск, а 1987 р. Чорновіл відновив журнал уже відкрито.
Постаті
- В'ячеслав Чорновіл