Переяславське князівство лежало на південному кордоні Русі й першим зустрічало половецькі напади. Його князь Володимир Глібович прославився як хоробрий захисник від кочовиків.
Навесні 1187 р. Володимир Глібович вирушив проти половців, тяжко захворів і помер. Київський літопис, що зберігся в Іпатському списку, повідомляє, що за ним плакали всі переяславці, бо він любив дружину, був сміливим у боях і мужнім. Літописець додав: «за ним же Україна много постона» — за ним уся Україна багато стогнала.
Це найдавніша відома письмова згадка слова «Україна». Згодом воно з'являється в літописі й щодо інших земель — зокрема Галицької та Волинської.
Протягом століть назва «Україна» поступово поширилася на всі землі, де жили українці, і стала назвою країни та держави. Тому 1187 р. часто згадують як рік народження назви нашої Батьківщини.
За ним же Україна багато стогнала.Київський літопис під 1187 р. (сучасний переклад)
Де історики не згодні
Учені сперечаються, що означало слово «Україна» в літописі. Одні тлумачать його як «окраїна, прикордоння» — Переяславщина була пограниччям зі степом. Інші, спираючись на мовні дані, вважають, що «україна» означала «край, країна, своя земля». Більшість сучасних дослідників погоджується, що тут ідеться про Переяславську землю.
Постаті
- Володимир Глібович