Після смерті Богдана Хмельницького стосунки Гетьманщини з Москвою погіршилися: московська влада намагалася розмістити воєвод у більшій кількості міст і втручалася у внутрішні справи. Гетьман Іван Виговський почав шукати іншого союзника.
Проти зближення з Польщею виступили полтавський полковник Мартин Пушкар і запорозький кошовий Яків Барабаш, яких підтримувала Москва. До них приєдналися рядові козаки й селяни, невдоволені старшиною. У червні 1658 р. під Полтавою Виговський за допомогою кримських татар розгромив повстанців, Пушкар загинув. Братовбивча війна забрала тисячі життів.
16 вересня 1658 р. під Гадячем Виговський уклав договір із польськими представниками. Київське, Брацлавське й Чернігівське воєводства утворювали Велике князівство Руське з власним гетьманом, урядом, судом, скарбницею, військом і монетою. Реєстр становив 30 тисяч козаків, ще 10 тисяч — наймане військо гетьмана. Православна церква отримувала рівні права з католицькою, у Києві планували відкрити академію, а ще одну — в іншому місті.
Договір мав зробити Річ Посполиту союзом трьох рівноправних народів. Проте польський сейм 1659 р. затвердив його з великими урізаннями, а в Україні частина козацтва не довіряла полякам. Гадяцький договір викликав війну з Московською державою й так і не був утілений у життя.
Де історики не згодні
Історики дуже по-різному оцінюють договір. Одні вважають його найвищим досягненням української дипломатії XVII ст. і шансом на рівноправне становище в Європі. Інші — нездійсненним проєктом старшинської верхівки, який не враховував настроїв козаків і селян. Сейм 1659 р. затвердив договір із суттєвими урізаннями, і в життя він так і не втілився. Дата за новим стилем — 16 вересня, за старим — 6 вересня 1658 р.
Постаті
- Іван Виговський