Після хрещення Русі Київ мав стати християнською столицею, рівною Константинополю. За літописом, 1037 р. Ярослав Мудрий значно розширив місто й на місці перемоги над печенігами заклав собор Святої Софії — Премудрості Божої, як у Константинополі.
Храм мав 13 бань і був прикрашений мозаїками та фресками. Найвідоміша мозаїка — Богоматір Оранта у вівтарі. На фресках зображено родину Ярослава, а на стінах збереглися сотні давніх написів-графіті. У соборі поховали самого Ярослава.
Літопис оповідає, що Ярослав любив книги, зібрав багато переписувачів, які перекладали з грецької, і поклав книги в Софійському соборі. Так виникла бібліотека. У соборі також приймали послів і настановляли митрополитів.
Софійський собор був головним храмом Київської митрополії. 1990 р. його внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Де історики не згодні
Літопис називає 1037 р. Деякі дослідники (зокрема Н. Нікітенко) вважають, що собор заклав ще Володимир 1011 р., а завершив Ярослав. На їхню думку, на це вказують написи-графіті на стінах та повідомлення німецького хроніста Тітмара Мерзебурзького про київський монастир Святої Софії 1017 р. Інші історики дотримуються літописної дати.
Постаті
- Ярослав Мудрий