Після великого розселення слов'ян на східнослов'янських землях склалося кілька великих спільнот. Кожна мала свою територію, вождів чи князів, укріплені городища та святилища.
Літописець перелічив їх у «Повісті минулих літ». На території сучасної України жили поляни в Середньому Подніпров'ї з центром у Києві, деревляни на Поліссі з головним містом Іскоростенем, сіверяни на Десні й Сеймі, волиняни й дуліби на Волині, уличі та тиверці між Дніпром, Дністром і Дунаєм, білі хорвати в Прикарпатті.
Ці спільноти займалися землеробством, ремеслами й торгівлею. Деякі з них, зокрема поляни й сіверяни, платили данину Хозарському каганату. Між собою вони часто ворогували.
Наприкінці IX ст. київські князі почали підкоряти сусідів. 882 р. Олег захопив Київ, і поступово ці спільноти увійшли до складу Київської Русі.
Де історики не згодні
У «Повісті минулих літ» ці спільноти названо просто за назвами (поляни, деревляни тощо) і княжіннями; вислів «союзи племен» запровадили пізніші історики. Учені досі сперечаються, чи були це окремі племена, їхні об'єднання чи вже ранні державні утворення. Дулібів і волинян частина дослідників вважає послідовними назвами того самого населення.