У середині VII ст. на руїнах Західнотюркського каганату виникла нова держава — Хозарський каганат. Її столицею стало місто Ітіль у гирлі Волги. На чолі держави стояв каган, а реальну владу згодом перебрав інший правитель — бек.
Каганат контролював важливі торговельні шляхи між Сходом і Європою. Його населення було різноманітним: тюрки, алани, болгари, слов'яни. Частина хозарської знаті прийняла юдаїзм, хоча в державі жили також християни, мусульмани й язичники.
За літописом, данину хозарам платили поляни, сіверяни, радимичі й в'ятичі. Літописець переказує легенду: поляни дали хозарам як данину мечі, і хозарські старійшини побачили в цьому лихий знак — колись поляни самі збиратимуть данину з них.
Наприкінці IX ст. князь Олег звільнив сіверян і радимичів від данини хозарам. У 960-х рр. князь Святослав розгромив каганат, і невдовзі ця держава зникла.
Де історики не згодні
Падіння каганату пов'язують з походом Святослава; літопис датує його 965 р., а зруйнування Ітіля відносять до 965–969 рр. Учені сперечаються й про те, коли і наскільки широко хозарська верхівка прийняла юдаїзм та яку данину платили полянам.