Андрей Шептицький народився 1865 р. в родині польських аристократів, хоча його предки були українськими греко-католиками. Він вирішив повернутися до віри предків, став ченцем-василіянином, а в 1899 р. — єпископом Станиславівським.
Наприкінці 1900 р. Шептицького призначили митрополитом Галицьким, а 17 січня 1901 р. він урочисто посів престол у соборі Святого Юра у Львові. Відтоді він очолював Українську греко-католицьку церкву.
Митрополит дбав не лише про церкву. Він заснував Національний музей у Львові, підтримував українських митців і студентів, школи, лікарні й кооперативи, відновив чернече життя за східним обрядом. У 1914 р. російська влада заарештувала його й вивезла в Росію, звідки він повернувся в 1917 р.
Шептицький був главою церкви до своєї смерті в 1944 р. Його вважають однією з найвизначніших постатей української історії XX ст.: у роки Другої світової війни він рятував євреїв від нацистів і закликав не чинити вбивств.
Де історики не згодні
Папа затвердив призначення наприкінці 1900 р. (17 грудня), а урочиста інтронізація у Львові відбулася 17 січня 1901 р. Тому початок служіння датують то 1900, то 1901 р. Австрія жила за новим стилем, тож ці дати — григоріанські.
Постаті
- Андрей Шептицький