Після розпуску Першої думи уряд призначив нові вибори. Цього разу в них узяли участь і ліві партії, які раніше бойкотували голосування, тож Друга дума вийшла ще опозиційнішою до влади.
Українські депутати знову об'єдналися в Українську парламентську громаду, до якої належало близько 47 осіб. Вона домагалася автономії для України, запровадження української мови в початкових школах, судах і церкві, відкриття кафедр української мови, літератури й історії в університетах. Громада видавала часопис «Рідна справа — Думські вісті».
Головною темою засідань знову стало земельне питання, а уряд і Дума не змогли домовитися. Українська громада не встигла внести свої законопроєкти на розгляд: на початку червня 1907 р. Думу розпустили.
Досвід Другої думи показав, що вимоги українського руху мали підтримку серед депутатів-селян. Але після її розпуску українці на кілька років втратили можливість мати власну фракцію в парламенті.
Де історики не згодні
Дума працювала з 20 лютого (5 березня н. ст.) до 3 (16) червня 1907 р. Склад громади називають по-різному — близько 47 депутатів, бо членство в ній не фіксувалося офіційно.