Після Третьочервневого перевороту 1907 р. українські партії не могли діяти відкрито, а «Просвіти» й газети потрапили під тиск влади. Діячі Української демократично-радикальної партії вирішили, що потрібна ширша організація, яка об'єднала б усіх свідомих українців незалежно від їхніх політичних поглядів.
У 1908 р. в Києві постало Товариство українських поступовців (ТУП). До нього увійшли історик Михайло Грушевський, меценат і видавець Євген Чикаленко, літературознавець Сергій Єфремов, Олександр Лотоцький, Ілля Шраг та інші. Організація була таємною й мала осередки в багатьох містах.
ТУП добивався українізації школи, вживання української мови в судах, церкві й місцевому самоврядуванні, а в перспективі — автономії України в демократичній Росії. Його члени підтримували українські видання, зокрема газету «Рада», і використовували Державну думу, щоб підіймати українські питання через прихильних депутатів.
ТУП зберіг українські організаційні сили до революції. У березні 1917 р. саме його діячі стали серед ініціаторів Української Центральної Ради, а саме товариство перейменувалося на Спілку українських автономістів-федералістів.
Де історики не згодні
Точну дату заснування називають по-різному: 1908 р. загалом, іноді — кінець 1908 р. ТУП вважають наступником Української демократично-радикальної партії; про те, чи був він партією, точаться суперечки — сам він називав себе позапартійним об'єднанням.
Постаті
- Михайло Грушевський