До 1907 р. вибори до австрійського парламенту (Райхсрату) відбувалися за куріями: голоси багатих важили більше, ніж голоси селян. Через це українці Галичини, переважно селяни, мали дуже мало депутатів, а польська шляхта панувала в краї. Українські партії роками боролися за рівне виборче право.
У 1906 р. в Галичині пройшли масові віча, демонстрації й навіть голодування на підтримку реформи. Вплинула й революція 1905 р. в Росії. 26 січня 1907 р. імператор Франц Йосиф затвердив закон про загальне, рівне й таємне голосування для чоловіків.
Вибори відбулися в травні 1907 р. Українці Галичини й Буковини провели до парламенту понад два десятки депутатів. Вони створили власний клуб і почали відкрито домагатися українського університету та рівних прав.
Однак виборчі округи накреслили так, що поляки й надалі мали перевагу в Галичині. Крім того, реформа стосувалася лише загальнодержавного парламенту, а вибори до Галицького сейму лишилися нерівними.
Де історики не згодні
Закон затверджено 26 січня 1907 р. Скільки мандатів дістали українці, подають по-різному (зазвичай 27 — 22 з Галичини й 5 з Буковини), бо частину депутатів-москвофілів одні автори зараховують до українців, а інші — ні.