У 1946 р. на так званому Львівському соборі, організованому під контролем радянської влади, УГКЦ «ліквідували» й приєднали до Російської православної церкви. Єпископів і багатьох священиків репресували, але церква продовжувала діяти в підпіллі: таємно відправляли служби, хрестили дітей, висвячували священиків.
У роки «перебудови» віряни почали вимагати легалізації. 17 вересня 1989 р. у Львові відбулася багатотисячна демонстрація на підтримку УГКЦ, а священики відкрито правили служби на вулицях. Питання стало й міжнародним: його порушував Ватикан напередодні візиту Михайла Горбачова до Папи Івана Павла ІІ.
1 грудня 1989 р., у день зустрічі Горбачова з Папою, оголосили, що громади греко-католиків в УРСР можуть реєструватися. УГКЦ вийшла з підпілля, почала повертати храми, а у 1991 р. до Львова повернувся її глава — кардинал Мирослав Іван Любачівський. Легалізація стала важливим кроком до свободи віросповідання в Україні.
Де історики не згодні
Дати в джерелах подають по-різному: рішення Ради у справах релігій УРСР датують 20 листопада 1989 р., а оприлюднили його близько 1 грудня, у день зустрічі Горбачова з Папою. Кількість учасників демонстрації 17 вересня 1989 р. у Львові оцінюють від 100 до 200 тис. і більше. Історики також по-різному оцінюють, що важило більше — тиск вірян в Україні чи міжнародна дипломатія.