Наприкінці XV ст. московський великий князь Іван III почав називати себе «государем всієї Русі» й претендувати на всі землі колишньої Київської Русі, що входили до Великого князівства Литовського. Ще 1481 р. частина православних князів задумала перейти під владу Москви. На межі XV–XVI ст. кілька князів із Чернігово-Сіверщини справді перейшли на московську службу разом зі своїми володіннями.
1500 р. Іван III розпочав війну. 14 липня 1500 р. на річці Ведроші литовське військо зазнало тяжкої поразки, а його командувач, гетьман Костянтин Острозький, потрапив у полон. За перемир'ям 1503 р. Литва втратила більшу частину Чернігово-Сіверщини — Чернігів, Новгород-Сіверський, Стародуб, Путивль, Рильськ та інші міста.
Війни відновлювалися 1507–1508 і 1512–1522 рр. 1514 р. московське військо здобуло Смоленськ. Того ж року Костянтин Острозький, який утік із полону, розгромив значно більше московське військо під Оршею. Проте повернути втрачені землі Литві не вдалося.
1522 р. сторони уклали перемир'я, яке закріпило за Москвою Чернігово-Сіверщину та Смоленськ. Литва втратила близько третини своєї території. Так частина українських земель уперше опинилася під владою Московської держави.
Де історики не згодні
Московська влада обґрунтовувала війни тим, що захищає православних і повертає «свої» землі Русі. Українські історики наголошують, що ці землі століттями розвивалися у складі Литви, а православні князі-українці воювали й на литовському боці, як Костянтин Острозький. Назва «Московське царство» для цього часу неточна: царський титул московські правителі прийняли лише 1547 р.
Постаті
- Костянтин Острозький